Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова ВГСУ від 22.04.2014 року у справі №50/477 Постанова ВГСУ від 22.04.2014 року у справі №50/47...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.04.2014 року у справі №50/477

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 50/477

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р.суддів:Запорощенка М.Д.- доповідач Владимиренко С.В. розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р.у справі№50/477 господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мастербуд"за участю третіх осіб: 1. Фонду державного майна України, 2. Приватного підприємства "Новий лідер" 3. ОСОБА_4 провитребування нерухомого майна загальною вартістю 14771250,00грн. за участю представників сторін: від позивачів:Баклан Н.Ю. ( Генеральна прокуратура України)від відповідача:Тімакіна Л.В., за довіреністювід третіх осіб:Легендзевич О.Ю., за довіреністю (Фонд державного майна України)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.09.2011 р. позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастербуд» задоволено. Рішення господарського суду м. Києва від 14.09.2011 р. у справі № 50/477 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р. у справі №50/477, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржений судовий акт та рішення господарського суду м. Києва від 14.09.2011 р. у справі №50/477 залишити в силі.

В обґрунтування заявлених вимог , прокурор посилається на те, що апеляційний суд невірно застосував вимоги приватизаційного законодавства, а також ст.ст. 136, 145 ГК України, ст. 388 ЦК України, ст.ст. 4, 23 Закону України "Про приватизацію державного майна" . Також, скаржник вважає, що апеляційний суд не врахував, що чинним законодавством для продажу спірного нерухомого майна визначено спеціальну приватизаційну процедуру, яку у даному випадку дотримано не було.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастербуд", у запереченнях на касаційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги скаржника вважає необґрунтованими та безпідставними. При цьому, відповідач зауважує на тому, що тільки за умови, якщо державне підприємство, або індивідуально визначене майно державного підприємства включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, то стосовно такого підприємства (майна) припиняється дія норм Господарського кодексу України, в тому числі і щодо купівлі-продажу майна. Також, відповідач наголошує на тому, що рішенням господарського суду м.Києва від 21.06.2013р. у справі № 3/266, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013р., відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 6163,10кв.м. від 04.07.2006, укладеного між ДКТП "Хрещатик" та ПП "Новий лідер".

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, у 2010 році до прокуратури м. Києва звернувся заступник Міністра аграрної політики України Тригубенко С.М. з приводу того, що комплекс будівель та споруд загальною площею 6 163,10 кв. м., який розташований на АДРЕСА_1, був відчужений третіми особами, що унеможливлювало повернення вказаного майна у державну власність.

За вказаним зверненням була проведена прокурорська перевірка, якою встановлено, що 24.10.2007 р. між ПП «Новий лідер» та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 6 163,10 кв.м, розташованих на АДРЕСА_1.

В подальшому, 31.10.2007 р. між ОСОБА_4 та ТОВ «Мастербуд» укладено договір купівлі-продажу зазначених об'єктів нерухомості.

ТОВ «Мастербуд» придбало вказане майно за визначеною в п.п. 4, 5 зазначеного договору вартістю в 14 771 250,00 грн., в подальшому його не відчужувало і на теперішній час являється його власником.

В серпні 2010 року Заступник прокурора міста Києва звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України (далі - позивач-1) та Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» (далі - позивач-2) до Tовариства з обмеженою відповідальністю «Мастербуд» (далі - відповідач) про витребування із незаконного володіння відповідача у власність держави України нерухомого майна, а саме комплексу будівель та споруд загальною площею 6163,10 кв. м., який розташований у АДРЕСА_1, загальною вартістю 14771250,00 грн.

У червні 2011 року Прокуратурою м. Києва була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій прокурор просив суд витребувати від ТОВ «Мастербуд» у власність держави в особі Міністерства аграрної політики України нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 6 163,10 кв.м., вартістю 14 771 250,00 грн., які розташовані на АДРЕСА_1, та зобов'язати ТОВ «Мастербуд» передати вказане нерухоме майно Державному комплексному торговельному підприємству «Хрещатик».

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.09.2011 р. позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» про витребування з незаконного володіння вказаного нерухомого майна, місцевий господарський суд виходив з того, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого державного майна повинен був укладатись від імені Фонду державного майна України, як органу приватизації, за результатом проведення відповідної приватизаційної процедури в порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Державної програми приватизації на 2000-2002 роки. Вказується, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого державного майна укладено безпосередньо від імені ДКТП «Хрещатик» без застосування приватизаційної процедури та відповідно за відсутності волевиявлення Фонду державного майна України, як держаного органу, уповноваженого державою, як власником, на відчуження вказаного державного майна.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастербуд» задоволено. Рішення господарського суду м. Києва від 14.09.2011 р. у справі № 50/477 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що ДКТП «Хрещатик» передано майно на умовах повного господарського відання, яке серед іншого передбачає і право розпорядження переданим засновником майном за умови наявності узгодження органом, уповноваженим управляти майном, за висновком суду посилання місцевого суду на відсутність права у державного підприємства укладати договори купівлі-продажу державного майна суперечить вимогам ст.ст. 75, 136 ГК України та п.п. 4.4, 4.5 Статуту підприємства. За твердженням суду, до моменту внесення об'єкту державної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, такий об'єкт знаходиться у віданні органу, уповноваженого управляти - Міністерства аграрної політики України, в розпорядженні на умовах повного господарського відання у підприємства, якому таке майно передано згідно Статуту ДКТП "Хрещатик". При цьому, суд встановив, що ДКТП "Хрещатик" було отримано згоду на відчуження спірного майна від органу, уповноваженого управляти, та маючи повноваження, передбачені ч. 5 ст.75 ГК України, п. 4.4, 4.5 Статуту, правомірно здійснено відчуження майна, яке знаходилось у нього у володінні на умовах повного господарського відання. Крім того, суд вказує на те, що рішенням господарського суду м. Києва від 21.06.2013 р. у справі № 3/266 відмовлено у задоволенні позовних заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 6 163,10 кв.м. від 04.07.2006 р., укладеного між ДКТП "Хрещатик" та ПП "Новий лідер". Вказане рішення господарського суду м. Києва було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 р.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з оглядом на наступне.

Право володіння, користування та розпорядження майном, відповідно до вимог ст. 317 ЦК України, належить власникові майна, а право володіння згідно з ст. 398 ЦК України, виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також з інших підстав, установлених законом.

Згідно вимог частини другої ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 387 цього ж Кодексу витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, має право лише власник цього майна.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно.

Як це вірно було встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано під час касаційного перегляду, засновником ДКТП "Хрещатик" є Міністерство аграрної політики, а тому Міністерство аграрної політики є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами.

За умовами п 4.4 Статуту ДКТП "Хрещатик" , майно державного підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві господарського відання.

У відповідності до п. 4.5 Статуту ДКТП "Хрещатик", ст. 136 Господарського кодексу України , Підприємство має право відчужувати рухоме та нерухоме майно, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, за попередньою згодою органу управління майном.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію)" з прийняттям рішення про включення об'єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього застосовуються обмеження та вимоги, визначені частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна".

За приписами ч. 5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" стосовно підприємства, що підлягає приватизації, припиняється дія норм Господарського кодексу України в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що тільки за умови, якщо державне підприємство, або індивідуально визначене майно державного підприємства включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, то стосовно такого підприємства (майна) припиняється дія норм Господарського кодексу України, в тому числі і щодо купівлі-продажу майна.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно встановлено , що ДКТП "Хрещатик" було отримано згоду на відчуження спірного майна від органу, уповноваженого управляти, та маючи повноваження, передбачені ч. 5 ст.75 ГК України, п. 4.4, 4.5 Статуту, правомірно здійснено відчуження майна, яке знаходилось у нього у володінні на умовах повного господарського відання.

Так, суд встановив, що ТОВ "Мастербуд" набуло права власності на спірне майно на підставі відплатного договору купівлі-продажу від 31.10.2007 р.

В свою чергу, до ОСОБА_4 це майно перейшло на підставі договору, укладеного з ПП "Новий Лідер". ТОВ "Мастербуд" не знало і не могло знати, що спірні будівлі та споруди до моменту відчуження мали статус державного майна, оскільки продавець мав всі документи, які підтверджували належність йому будівлі на праві власності.

04.07.2006 р. між ДКТП "Хрещатик" (продавець), яке діяло на підставі статуту та згоди на продаж майна, виданої Міністерством агрополітики України від 01.12.2005 р. № 37-24-1-13/18798, та ПП "Новий лідер" (покупець) було укладено біржовий контракт (договір купівлі-продажу).

Листом від 09.03.2006 р. № 37-24-1-13/3561 Міністерство аграрної політики України надало згоду ДКТП "Хрещатик" на реалізацію 11 будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_1, за умови продажу майна відповідно до вимог чинного законодавства, на конкурентних засадах, шляхом публічних торгів, конкурсу.

Проведення аукціону з реалізації вищевказаного нерухомого майна підтверджується протоколом прилюдних торгів №07/06 від 08.06.2006 р., який затверджений Товарною біржею "Центр нерухомості", що відповідало приписам ч. 5 ст. 75 ГК України (в редакції, чинній на момент проведення торгів).

За висновками апеляційного суду, на підставі встановлених обставин справи, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, Міністерство аграрної політики України, як орган, до сфери управління якого входило управління державним майном, було обізнано про дотримання ч. 5 ст. 75 ГК України щодо проведення процедури прилюдних торгів і укладення за їх результатами договору купівлі-продажу від 04.07.2006 р., а отже, права та охоронювані законом інтереси держави в особі вказаного Міністерства під час реалізації спірного майна порушено не було.

При цьому, судом прийнято до уваги лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 30-02/2154 від 05.03.2012 р. , відповідно до якого Регіональне відділення не здійснювало функції з управління майном ДКТП "Хрещатик" і погодження на відчуження державного майна не вимагалося.

Вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими нормами законодавства та належними доказами, що підтверджують встановлені обставини справи.

Згідно з ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як це вірно було встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено під час касаційного провадження, рішенням господарського суду м. Києва від 21.06.2013 р. у справі № 3/266, яка безпосередньо пов'язана з даною справою, відмовлено у задоволенні позовних заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 6 163,10 кв.м. від 04.07.2006 р., укладеного між ДКТП "Хрещатик" та ПП "Новий лідер". Означене рішення набрало законної сили за результатами апеляційного та касаційного перегляду.

Таким чином, як про це вірно вказано апеляційним судом, договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд, укладений між ДКТП "Хрещатик" та ПП "Новий лідер", є дійсним та укладений в установленому законом порядку. При цьому, рішенням встановлено, що спірне майно було відчужено за результатами проведених прилюдних торгів.

Встановивши відсутність у даному випадку підстав, з якими закон пов'язує можливість витребування майна від добросовісного набувача, суд апеляційної інстанції, дійшов вмотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову Заступника прокурора міста Києва .

Беручи до уваги встановлені судами обставини набуття відповідачем спірного майна, за відсутності встановленого судом факту вибуття майна з володіння власника поза його волею, колегія суддів не вбачає неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межи повноважень касаційного суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника та погоджується з висновками апеляційного суду щодо відсутності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р. у справі №50/477 - залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Шевчук Судді: М. Запорощенко С. Владимиренко

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати